Підбиваючи підсумки досягнень людської цивілізації, спробуємо скласти список самих значущих відкриттів, зроблених. Як раз тема реферату))). 1 бер. 2016 Реферат з астрономії на тему : Календар. Типи календарів. За багатовікову історію людства створювалося й. Браге, Джордано Бруно та Миколая Коперника в досягненні вивчення будови Сонячної системи». Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство.. Тема: «Найважливіші досягнення в освоєнні космосу». на орбіту запущений у СРСР перший в історії людства штучний супутник Землі. Він важив 86,3 . Світовий ринок РЕФЕРАТ на тему: Досягнення світової науки і виробництва. . Протягом усієї історії людство перебуває в стані постійного наукового і . ![]() Колекція рефератів на українській мові на тему винахід людства, безкоштовні реферати за всіма тематиками для учнів шкіл та студентів.. Великі географічні відкриття мали епохальне значення для людства. По важливості їх можна порівняти з такими подіями, як: утворення перших держав, . Реферат на тему: Розвиток науки і техніки після ІІ світової війни У другій. із найбільших досягнень людства і прирівнюють до відкриття вогню й колеса. Розділ: Інформатика, компютерні науки Тип роботи: реферат (інші типи робіт: курсова, дипломна, контрольна) Сторінок: 10 Формат: MS Word (*.doc). Історичний розвиток людства, досягнення науки, техніки і технологій сприяли і сприяють удосконаленню й засобів масової комунікації.. ![]() Рефераты студентов по философии. НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені М. П. ДРАГОМАНОВАІНСТИТУТ ФІЛОСОФСЬКОЇ ОСВІТИ І НАУКИКАФЕДРА ФІЛОСОФІЇР Е Ф Е Р А ТНА ТЕМУ: ПОНЯТТЯ ЛЮБОВІВІД ПЛАТОНАЧЕРЕЗ ІУДАЇЗМ ДО ХРИСТИЯНСТВАЗ ДИСЦИПЛІНИ«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ»Виконала студентка групи 5. V курсу заочної форми навчання. Біла Ірина Геннадіївна. Перевірив. Хамітов Назіп Віленович. Київ – 2. 01. 2ЗМІСТВСТУП 2. РОЗДІЛ 1. ЗВ´ЯЗОК МОРАЛЬНОГО ТА ЕСТЕТИЧНОГО НАЧАЛ У ПОЧУТТІ ЛЮБОВІ 2. Любов як формуюча, творчо- породжуюча сила у Платона 2. Три статеві форми — чоловіча, жіноча та андрогінна 2. Патологія статевих стосунків 2. РОЗДІЛ 2. ПЛАТОНІВСЬКА МЕТАФІЗИЧНА ТРАДИЦІЯ - БАЗОВА ОСНОВА ЗАРОДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ 2. РОЗДІЛ 3. КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН, ЯК КУЛЬТИВУВАННЯ ЛЮБОВІ ДО ІДЕАЛЬНОГО БОГА 2. ВИСНОВКИ 2. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2. ВСТУПНайбільш яскравим виявом самоцінності людських стосунків є почуття любові. Численні визначення поняття відображають особливу напругу почуттів, спрямованих на іншу людину (і в першу чергу, на неї), хоча правомірно поняття "любов" по¬ширювати і на інші явища. Слушно, скажімо, говориться про любов до отчого дому, до рідної землі, до природи тощо. Дослідження ранньохристиянського віровчення на основі поглибленого прочитання творів ранньохристиянських письменників засвідчує, що сутнісні витоки цієї світової релігії не можна абсолютно пов'язувати з атмосферою палестинських іудеїв, традиційним палестинським іудаїзмом. Це засвідчує порівняльний аналіз віровчення перших християн й іудаїзму. Саме він виявляє суттєві розбіжності в інтерпретації головних віроповчальних концептів обох релігій. Так, християнське вчення про Бога як абсолютне Добро, про сутність людини, про смерть і потойбічне життя, вчення про земне й небесне за своїм змістом та ідейним спрямуванням зорієнтоване здебільшого в бік античної філософської традиції, зокрема філософії Платона, як найбільш розробленої і поширеної в переддень появи християнства світоглядної системи. Завдання цієї роботи в дослідженні процесу зародження й становлення християнського віровчення, зокрема такого його аспекту, як християнська антропологія, саме під впливом і в контексті платонізму. РОЗДІЛ 1. ЗВ´ЯЗОК МОРАЛЬНОГО ТА ЕСТЕТИЧНОГО НАЧАЛ У ПОЧУТТІ ЛЮБОВІ1. Любов як формуюча, творчо- породжуюча сила у Платона. Зв´язок морального та естетичного начал у почутті любові всебічно обґрунтований у філософії Платона. Він характеризує любов як формуючу, творчо- породжуючу силу. Діалог "Бенкет" містить аналіз двох родів любові: чуттєвої та духовної, а також розкриває характер їх взаємозв´язку. Чуттєва любов — еротич¬ний потяг — спалахує, запалюючись тілесною красою коханої людини. Надихаючись спогляданням одиничної форми, зако¬ханий осягає цінність краси в тілах загалом, а отже, йому від¬кривається душевна краса і, зрештою, ідея краси як така. Схо¬дження розуму на вищі щаблі — до пізнання сутності краси — досягається завдяки стійкості почуття любові. Повнота буття, що її дарує людині кохання, відкриває бачення світу як єдність у ньому Істини, Добра і Краси. Вказуючи на широкий спектр цінностей, здатних виклика¬ти почуття любові, слід мати на увазі, що особливістю почуття завжди є його предметність. Вол. Соловйов говорить про ха¬рактерну для любові реальність її об´єкта: "Уявити собі можна все, що завгодно, але любити можна лише живе, конкретне..". Здатність почуття сповнитися небайдужістю умож¬ливлюється лише в разі зустрічі зі "своїм" предметом. Якщо людині не поталанило зустрітися з тою єдиною, що викличе собою почуття, вона може і не знати, що таке любов. Крайня небайдужість визначає таку особливість любові, як відчуття постійної співприсутності коханої людини, постійний діалог з нею, навіть якщо вона і не поряд. Ефект співприсут¬ності зумовлюється відчуттям невіддільності іншого від себе, постійним співвіднесенням його життя з власним, переживан¬ням його буття як великого особистого щастя, як дарунка долі. Надихаючись іншою людиною, почуття здатні безмежно розгортатися і живитися кожним із її життєвих виявів. Тут доленосними видаються погляд, жест, кожне слово, дотик. Найвищий вияв щастя зустрічі почуттів — це відчуття абсолют¬ної гармонії душ, коли двоє відчувають одне і те ж, коли зайві слова, бо мовчання наповнене. Коли ж виникне потреба в слові, то стається диво: ця ж потреба і в ту ж мить виникає в іншого, і слова, що злітають з вуст, будуть ті ж самі. Гармонійна на- лаштованість душ народжує прагнення цілковитої повноти, що досягається тілесною близькістю. Двоє живуть і почуваються як одна істота. Цей феномен визначається як андрогінізм. Три статеві форми — чоловіча, жіноча та андрогінна Осмислення історії онтологічної мислі на основі діалектичного принципу «роздвоєння єдиного» відкриває два онтологічні рівні тілесності людини — первинний і вторинний. Первинний онтологічний рівень тілесності людини — це безстатеве надіндивідне Триєдине. На вторинному онтологічному рівні тілесність людини виступає в Правда, навколо людських андрогінів створилася помилкова думка, нібито вони є виродками. А втім, навіть такі онтологічні конструкти реальності, як Брахман, Дао, піфагорійська верховна Одиниця і багато- багато інших тією чи тією мірою стикуються з ідеєю андрогінізму. Більше того, в міфології майже кожного народу зустрічається андрогінний Бог. Досить назвати такі імена андрогінних богів, як Агдітіс, Адіті, Амун, Гермафродит, Даму, Ерван, Ерос, Зевс, Мітра, Ометеотль, Праджапаті, Ра, Туісто, Фаро, Хевіозо і т. У давнину людина розглядала своїх віддалених рабатьків андрогінними. Майже у всіх народів поширені міфи про походження людини від андрогіна (міфи догонів, національні міфи австралійців, китайців, японців, греків тощо). З розщепленням гермафродита на чоловіка і жінку пов'язують походження людини Упанішади. Згідно з Піфагором, Великий Андрогін розщепився на чоловіка й жінку. В законі Зороастра стверджується, що люди спочатку були андрогінними. Однакові мотиви на предмет походження людини від андрогіна звучать у давньоєгипетській релігії, в Зендавесті (священній книзі древніх іранців), у Зохарі Кабалі). Думку про андрогінізм первісної людини поділяли неоплатоники, деякі секти гностиків. Діалектичні думки про природу статі та ідею андрогінізму первісної людини вміщує поема Платона «Пир». Такі мислителі як Баадер, еме, Бюффон, Вальдейр, Гегенбауер, Гельвецій, Мечников, Паскаль, ордече, Сведенборг, Сент- Мартен, Уільдер, Штейнер і багато- багато інших пов'язували походження людини з андрогіна- ми. Цікаво, що Оноре де Бальзак усе життя цікавився «загадковим гермафродитом». Під впливом вчення Сент- Ілера про єдність Природи Бальзак у повісті «Серафіта» створив образ андрогіна, котрий символізує монізм Природи, єдність духу і матерії. Деякі мислителі (Робіне, Карпентер та інші) вважали, що еволюція людини прямує в напрямі андрогінізму. Згідно з космогонічною концепцією Емпедокла, генезис людини іде в напрямі від гермафродитизму до роздільностатевості з одвічним повторенням цих стадій. Уже в наш час устав Мейринк у романі «Голем» повторив ідею періодичної повторюваності андрогінізму в історичному житті людини. Справді, діалектика розвитку Триєдиного емпіризує андрогіна як третій закономірний вимір єдиної іологічної тілесності людини. Патологія статевих стосунків. У сучасному мистецтві предметом особливого зацікавлення та поетизації є патологія статевих стосунків. Очевидно однак що лише констатувати наявність проблеми, без спроби знайти її розв´язання, означало б створити у людини, що живе надією на зустріч із щастям любові, відчуття безнадійності. Повертаючись до метафізики любові, звернемо увагу, що це — незвичне, святкове, преображаюче почуття. Отже, воно може зберігатися і розгортатися за умови, якщо оперте на куль¬туру людських почуттів. Методологічні засади стосунків, здат¬них утверджувати і зберігати почуття любові, це, по- перше, применшення "егоїзму" закоханих, кожен із яких прагне "при¬власнити" собі іншого, підпорядкувати чуже життя власній волі при щирому бажанні захищати, плекати, оберігати від життє¬вих негараздів аж до найменших дрібниць. Усвідомлення інстинкту — спосіб захистити кохану людину від деспотизму власного почуття. Самоусвідомлення "егоїзму" почуття — надзвичайно складна процедура. Однак вона необхід¬на для гармонізації стосунків закоханих. Друга важлива засада пов´язана із свідомим творенням атмо¬сфери небуденності, святкової наповненості стосунків чимось вищим і вагомішим, ніж повсякденність турбот про заробляння грошей, про матеріальний зиск тощо. Згадаймо ті спеціальні процедури налаштування почуттів на стосунки злагоди з абсо¬лютом, що їх виробила культура християнства. У стосунках між люблячими така налаштованість на гармонію неодмінно має спиратися на красу і живитися нею. Платон, як відомо, гово¬рить про красу коханого тіла як джерело еротичного почуття. Однак лише тілесною красою воно не може живитися постійно уже хоча б тому, що вона швидко минає. Джерелами його є та¬кож творення краси спілкування змістовною його наповнені¬стю, здатною запалити розум, спонукати на той чи інший вид творчої діяльності. Любов живиться красою оточення (при¬наймні затишністю і чистотою житла) і безліччю нюансів вия¬ву небуденності (небайдужості) в оформленні навіть скромного житла чи одягу тощо. А також чуйністю, приязню, душевні¬стю спілкування. Відомий вислів Ф. Достоєвського, що став крилатим, прого¬лошує: "Краса врятує світ". Погоджуючись із думкою генія, все ж хочеться уточнити: врятує світ любов, оскільки вона є кон¬центрованим виявом людяності, а отже, їй іманентні істина й краса. Розкриваючи цінність любові як формуючої сили людського духу, відомий французький філософ- неотоміст Жак Марітен говорить: «.. Отже, любов як культурний феномен може жити і зберігати¬ся лише в органічному для неї середовищі — середовищі, спов¬неному краси, добра, істини людських стосунків, і сама любов є джерелом їх творення.
0 Comments
Leave a Reply. |
AuthorWrite something about yourself. No need to be fancy, just an overview. Archives
November 2016
Categories |